Термінологічні запозичення 

в українській мові

Термінологічні запозичення, як відомо, є результатом багатосторонніх контактів у різних галузях спеціальної діяльності людини. У вживанні запозиченої термінології в національній мові, у способах її відтворення у мові-реципієнті відбивається специфіка суспільно-політичного і науково-технічного розвитку держави, внутрішній та зовнішній статус національної мови, тобто розуміння «мовної» та «термінологічної» ситуації у суспільстві.

Проблема вивчення галузевих терміносистем також не є новою у вітчизняному мовознавстві і постійно привертає увагу дослідників. Так, загальні питання галузевого термінознавства відображено в дослідженнях С. Казаріної «Типологічні характеристики галузевої термінології» (1999), Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. «Українське термінознавство» (2004), Т. Риженкова «Специфіка процесу транстермінологізації в галузевій терміносистемі» (2001).

Структура терміна, особливості його функціонування та семантики в контексті конкретних галузевих терміносистем були предметом досліджень українських лінгвістів: А. Бурячок (соціально-політична), Л. Веклинець (психологічна), О. Сербенська (юридична), В. Захарчин (мовознавча), А. Костюк (театральна), Н. Москаленко (граматична), М. Разумейко (педагогічна), Т. Панько (політекономічна, економічна), І. Кочан (радіотехнічна), В. Марченко (будівельна), Б. Михайлишин (образотворча), О.Покровська (ринкових відносин), Л. Мурашко, Я. Яремко (військова), М. Годована (геологічна), О. Карабута (зоологічна), А.Крейтор (математична), Г. Наконечна (хімічна), Н. Овчаренко (мінералогічна), Л. Симоненко (біологічна, мікологічна), Т. Соколовська (генетична), П. Чучка (географічна), М.Сташко (бібліотечно-бібліографічна), З. Куньч (риторична), І. Корнейко (радіологічна), С. Бібла (церковна), Л. Малевич (гідромеліоративна), Т. Лепеха (судово-медична) тощо.

Щодо шляхів та способів виникнення сучасної української термінології у галузі спорту, то ця проблема лишається недостатньо дослідженою.

У сфері інтересів мовознавців знаходяться різні аспекти вивчення спортивної термінології: шляхи розвитку та способи утворення термінів висвітлено М. Андреєвим, В. Замбржіцкім (1963), Н. Зелінською (1970, 1974), І. Юрковським (1979), І. Протченко (1984); синонімія, антонімія, полісемія спортивних термінів, їх родовидові та частиномовні відношення описані в роботах Є. Птушкіної (1997), О. Рилова (1998, 2000) та ін .; складні спортивні терміни в сучасній російській мові всебічно розглянуті С. Кондрашкіним (1974); аналізу однослівних російських термінів, спільних для спортивних ігор, присвячене дисертаційне дослідження І. Юрковського (1979); виявлення лексичних, семантичних, стилістичних норм спортивної лексики висвітлено у працях М. Паночко та Л. Капець; історико-методологічний аспект розвитку української спортивної термінології  відображено в дослідженнях І. Янкова (2000) та О. Вацеби (2001); проблема виникнення фізкультурних термінів представлена в дисертаційній роботі О. Боровської (2004). Незважаючи на значну кількість наукових праць із питань дослідження спортивної термінології, зазначимо, що належна увага вивченню запозичених термінів у галузі спорту не приділялася.

Значущість процесу запозичування іншомовної лексики в українську мову привернула велику увагу багатьох дослідників в останнє десятиріччя ХХ століття. Зокрема, освоєння іншомовних запозичень у наукових терміносистемах досліджують О. Лисенко, Г. Сергєєва; питання словотвірного освоєння запозичень є об’єктом уваги С. Рижикової, Л. Чурсіної; Д. Мазурик, О. Стишов і О. Тодор розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачування лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові аналізує В. Симонок.